КОМУНАЛЬНИЙ
ЗАКЛАД ОСВІТИ
«СПЕЦІАЛІЗОВАНА
ШКОЛА № 134 ГУМАНІСТИЧНОГО НАВЧАННЯ
ТА
ВИХОВАННЯ»
Дніпровської міської ради
Кафедра предметів художньо-естетичного циклу
Стаття на тему:
«ШЛЯХИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ»
Марченко Олена Іванівна -
вчитель трудового навчання
Комунального
закладу освіти
«Спеціалізована
школа № 134 гуманістичного
навчання
та виховання» Дніпровської міської ради
м. Дніпро
2020
ШЛЯХИ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛЯ
Хороший початок не
дрібниця,
хоча й починається
із дрібниці
Сократ
Не полюбляю називати себе вчителем,
натомість мені подобається називати себе саме помічником тих, хто крокує до
пізнання невідомого. В цій статті я пропоную відстежити шляхи професійного
розвитку на власному досвіді, що у кожного свій. Ми дуже часто читаємо, чуємо на різноманітних лекціях та нарадах вислів Сократа: «Я знаю тільки те, що нічого не знаю». Необхідність професійного розвитку
вчителя є актуальною завжди. Шляхи
отримання освіти (освітніх послуг) стрімголов змінюються, а тому й той, хто їх надає
має бути на своєму місці, а саме справжнім професіоналом. Коли я відчуваю себе
виснаженою, роздратованою, коли мені хочеться все кинути, пригадую слова
матусі, яка полюбляла цитувати давньогрецького філософа Сократа: «Хто хоче — шукає можливості, хто не хоче — шукає
причини».
І тоді я продовжую самоосвіту, сили відновлюються, впевненість закріплюється.[4].
Пригадую невеличке інтерв’ю старшокласників, учнів Комунального навчального
закладу «Міжшкільний навчально-виробничий комбінат № 4» Дніпровської міської
ради (далі МНВК):
-
Що
потрібно, щоб стати професіоналом справи, обраної на все життя?
Відповідь моя:
«Головне – любов!».
-
Любов
до справи чи до тих, кому приділяєте увагу?
Відповідь моя:
«Хто хоче бути професіоналом, не відокремлює одне від одного!»
-
Коли
відчуваєте задоволення?
Відповідь моя: «Коли бачу вогонь в очах і серцях моїх учнів,
їх батьків, колег».
Ще будучи студенткою педагогічного інституту й опрацьовуючи
праці корифеїв, закарбувались у пам’яті вислови Я. А. Коменського: «Головний умонастрій
народжується в сім’ї», В. О. Сухомлинського: «Щоб бути справжнім вихователем дітей,
треба віддати їм своє серце», «Є успіх, є бажання вчитися». На вірний шлях в особистому розвитку направляє
творчість улюбленців українського народу: А. М. Роговцевої, Н. М. Матвієнко – мудрих жінок, турботливих господинь, професіоналів у
справі культури.[1, с.124], [2, с.105].
Прикладом неперевершеної духовної краси, людської
порядності, сили волі – є
мила моя матуся. Зрозуміти поведінку педагогічно-занедбаних учнів-підлітків дають
мені відвідування вебінарів Д. Карпачова, Н. Холоденко, спілкування з
практикуючим психологом-подругою Л. П. Поспєловою, читання книг канадського
письменника Р. Шарми щодо мотивації до саморозвитку в подоланні труднощів. Вислів
Б. Шоу: «Коли я маю ідею і ти маєш
ідею, ми обміняємось ідеями – в нас буде по дві ідеї» підтверджує гостру
необхідність педагогів-шукачів обмінюватися досвідом. Зокрема, цей процес триває вже не один десяток років з
вчителями трудового навчання м. Дніпра: О. А. Пільо (СШ № 4), М. В. Антиповою
(СШ № 132), Т. В. Блощинською (СШ № 137), Ю. Шитко (СШ № 135), Т. О. Антіповою
(Вальдорфська школа) та ін.[6].
Професіонал, на наш погляд, має бути творчим, незалежним,
ерудованим, йти в ногу з часом, турботливим до своїх учнів, зацікавленим їх досягненнями
та новими технологіями. Рівняння на професіоналів вимагає весь час рухатися
вперед, а саме: досліджувати, обирати, використовувати, розповсюджувати цікаві
ідеї, а разом з цим пропонувати й власні принципи, форми, методи роботи на
педагогічній ниві.
«Дрібниця», з якої розпочалася моя жага до педагогічної
діяльності у віці шести років у курортному містечку Бердянську – розповідь
матусі про її мрію. Наступним кроком стало знайомство з її досвідченими
подругами-вчителями. Не менш важливим стало й моє спортивне життя в оточенні
справедливо-вимогливих тренерів, спільна робота з творчими вихователями
дитячого садка й талановитою вчителькою музичної школи. В подальшому важливими
орієнтирами стали улюблені вчителі-предметники, студентські педагогічні
практики та перші учні й колеги з навчальних закладів Дніпропетровська (нині – міста Дніпра).
Якщо порахувати мій стаж з викладання предмета «трудове навчання»,
то він складає не 38, а 48 років. Виникає питання «Чому?», бо ще в 1971 році,
будучи дівчинкою у віці 10 років, я почала навчати свою матусю (лежачу через інсульт)
вправам з в’язання гачком, потім спицями. На кожному етапі (а не «дрібниць»)
було здійснено справжні «відкриття» важливих принципів отримання знань: 1) знання
треба накопичувати; 2) їх треба розповсюджувати ширше; 3) знання треба
застосовувати в практичному житті; 4) вони мають служити творчим цілям; 5) знання
слід надавати лише в позитивному настрої тощо. Ці відкриття й заклали основу планомірній, цілеспрямованій методичній роботі, яка відобразилась в період
перебування на посаді керівника методичного об’єднання вчителів трудового
навчання спочатку СШ № 97, а згодом і
Ленінського (нині – Новокодацького) району, заступника директора з НВР МНВК В даний період було підготовлено низку розробок і публікацій:
-
з
методики теоретичного та виробничого навчання в МНВК;
-
з методики
викладання предмету;
-
з
організації та методики проведення уроків за темами;
-
зв’язку
навчального предмету з практичним життям;
-
з
методики використання наочних засобів;
-
з методики закріплення знань учнями в результаті вивчення
предмета чи окремої теми;
-
з підготовки
і проведення екскурсії (в школі, в МНВК);
-
з обліку і оцінювання знань учнів;
-
з форм і методів роботи з невстигаючими учнями;
-
роботи
з обдарованими дітьми;
- вивчення нової техніки та технологій під час
проходження учнями виробничої практики в МНВК;
-
з
методики сучасного навчання учнів МНВК
на основі використання ІКТ;
-
з профілактики
емоційного та професійного вигорання педагогів;
-
конспекти
уроків для учнів (5–9класів);
-
посібник-помічник
з вишивання;
-
дидактичні
матеріали з в’язання гачком і спицями.
Інколи, спроби
зробити не так, як рекомендовано, доводили до краху, але здебільшого - до значущих
і дієвих перемог. А це означає, що страху поруч з творцями не має бути! Результатами моєї роботи стало:
- у Бердянському
державному педагогічному інституті (1981–1982р.р.) створення альбому «Курсові
проекти на допомогу студентам»;
- у СШ
№ 50 (1982–1995 рр.) – створення музею «Хліба», «Кімнати відпочинку та
психологічного розвантаження», майстерні з усіма наочностями, кабінету ОТМ та креслення з необхідними
матеріалами, розробка «Уроки з музичним супроводом», ідея створення конспектів
уроків для учнів;
- у СШ
№ 97 (1995–2008 рр.) безпосереднє створення кабінету обслуговуючої праці, якому
в 1998 р. присвоєно звання «Зразковий кабінет», постійні та змінні творчі
виставки юних майстрів, які проводилися з учнями школи;
- у МНВК (з 2005 р. – сумісник, 2008–20018 рр. – заступник директора з НВР) – безпосереднє
створення власним коштом особистого кабінету заступника директора та облаштування
кухні-лабораторії й дегустаційної зали, участь з учнями в різних акціях: «Нагодуємо
захисників», «Допоможемо пораненим», 50 % щорічних випускників груп «Кухар» заробляють
кошти на кишенькові витрати, паралельно навчаючись у вишах України та за
кордоном. Від 20% до 30 % випускників цих груп продовжували подальше навчання
за професією, а 25% влаштувались на роботу кухарями та офіціантами;
- після
ліквідації місцевою владою всіх чотирьох МНВК, продовжується співпраця з
професіоналами СШ № 134 та разом з учнями за два роки було перетворено
маленький, але сучасний кабінет, у творчу майстерню, в якій на уроках «кипить»
робота щодо створення потрібних, якісних, навіть авторських робіт.
Формула успішного професійного вибору хочу-можу-треба
безперешкодно діяла в МНВК № 4, де старшокласники мали можливість протягом 2-х
років (10-11кл.) отримати професійні навички, відчути себе конкурентоспроможними.
Їм це було потрібно, вони цього бажали, а ми-викладачі, всіляко їм у цьому
допомагали. І зараз продовжую вмотивовувати сучасних учнів діяти відповідно до
вищезазначеної формули. Інколи наш темперамент і характер, комплекси, досвід,
ресурси, навіть зовнішність, обмежують наші можливості. Вважаю, що кожному
необхідно дотримуватися такого важливого принципу, як «Краще пізнай самого себе!».
Важливим аспектом у
загальному освітньому процесі, на наш погляд, є етап родинного виховання на
традиційних засадах народної педагогіки. Як класний керівник (СШ № 50 і 97) отримала
великий досвід у спілкуванні з батьками, щодо розуміння відносин в родинах,
психологічного стану дитини, ситуацій, які впливають на поведінку учнів, що й допомогло
мені врешті-решт визначитися з методами подальшої роботи. В процесі
педагогічної діяльності було вироблено власний досвід проведення нетрадиційних
(на момент 1990-х рр.) батьківських зборів (вистав, змагань, концертів), де
нерідко обговорювалася проблема творчого збагачення умов суспільно корисної
праці й побуту, міжособистісних стосунків в родинах. Кожна дитина має право на життя в оточенні люблячих
мами й тата, які не лише приділяють достатню увагу дитині, а й з повагою
відносяться до неї, її міркувань та уподобань. На нашу думку, дорослі не
повинні авторитарно втручатися у розв’язання життєвих задач їхніх дітей.
Натомість слід використовувати ненав’язливі підказки варіантів рішення проблем,
спокійні пропозиції окремих шляхів виходу з ситуації, які не зможуть порушити довірливих
стосунків між поколіннями. Постійно перебуваючи в тісному зв’язку з сім’ями було
помічено, що:
-
не
кожна родина в потрібний момент може прийняти та розвивати нові здібності в дитині;
-
не
кожні батьки здатні змінюватися самі;
-
не
завжди в достатній мірі родини оволодівають необхідними знаннями.
З огляду на це допомога вихователів, вчителів,
викладачів, майстрів виробничого навчання є вкрай необхідною. Кожне переведення
в нові заклади ставило переді мною нові завдання: не лише адаптуватися до нових
умов роботи, а й як швидко та безпомилково обрати дієві способи подальшого розвитку
професійного виховання, самопізнання й самовдосконалення в управлінні
педагогічним колективом та навчанні дорослих дітей. З огляду на це було обрано
шлях творчості і на основі власного досвіду апробовано, що він є найкращим, бо
включає в себе: новизну, цінність отриманих результатів та високий рівень
мотивації учнів. Невід’ємними принципами роботи професіоналів, на нашу думку, є:
гуманізм; рівні умови для кожного учня для повної
реалізації його духовного, творчого, інтелектуального потенціалу; науковість; гнучкість
та ін.
Самоосвіта – ще один крок, без якого неможливо стати
професіоналом. Узгодження самооцінок та прагнень
особистості з її можливостями й реальним соціокультурним середовищем – це компонент
соціальної адаптації. Соціальна
адаптація становить необхідний етап формування продуктивної активності
життєдіяльності. Неперервна освіта - система досить успішного забезпечення професійної
діяльності.[5].
Ознайомлення з ідеями гуманістів В. О. Сухомлинського, Ш. О. Амонашвілі містять цікаві
думки щодо ефективного використання різних форм організації роботи з дітьми, а
основні постулати їх підходів ґрунтуються на принципах любові до дитини, розуміння
її природи та віри в неї. Існує велика кількість
різноманітних прийомів створення ситуації успіху, а успіх має величезне
значення в житті людей. Про це говорить вислів В. О. Сухомлинського: «Дитина повинна
бути переконана, що успіхом він зобов’язаний, перш за все, самому собі.
Допомога вчителя, якою б ефективною вона не була, всеодно повинна бути
прихованою. Варто дитині відчути, що відкриття зроблене за допомогою подачі
вчителя, радість успіху може померкнути». Аналізуючи
кожен проведений урок, я крокую курсом формування
основ для самореалізації творчої особистості. Я окрилена, коли цікаво дітям, які знаходяться навколо мене. Вони,
як пташки-щебетушки... Над ситуаціями суму, страху, невпевненості учнів
постійно працюємо, долаємо. В цьому нам допомагають статті, книги з
Ш. О. Амонашвілі.[3, с.487].
Педагогіка співробітництва – це трансформація
авторитарного навчання у процес, який відбувається в атмосфері радості,
оптимізму, гуманізму. Психологічне розвантаження учасників освітнього процесу
досягається рівністю сторін, діалоговою культурою, демократичністю, довірою,
розумною вимогливістю, самоуправлінням, здатністю до сприйнятливості іншого,
адже разом значно легше пізнавати, досягати бажаних результатів. «Успіх у
навчанні – єдине джерело внутрішніх сил дитини, які породжують енергію для
подолання труднощів, бажання вчитися», - як зазначав В. О. Сухомлинський.[2, с.174].
Я з кожним роком піднімаю планку своєї професійності.
Зокрема, ціную індивідуальність та неповторність особистості кожного свого учня.
Для постійного професійного зростання прагну відчувати потребу учнів в моїй
особі. На наш погляд, основними факторами, що можуть сприяти професійному
вдосконаленню є:
-
гармонія
знань, умінь і почуттів;
- адекватна
поведінка в спілкуванні, вирішенні спірних питань, конфліктних ситуацій, конкуренції;
-
аналіз,
порівняння, вірні рішення, перемога;
-
особистісне
зростання, суспільне визнання, самовдосконалення, впевненість, свобода вибору,
пошук кращого;
-
довіра,
спроба, експерименти, наполеглива праця, духовність;
-
можливість
бути цікавими один одному.
Сучасний
вчитель має бути людиною з великої літери і як професіонал повинен турбуватися
про стан здоров’я дитини впродовж всього освітнього процесу. Важливим є й дотримання
здорового способу життя, правил охорони праці та санітарно-гігієнічних вимог,
подолання негативних емоцій та страху, створення комфортних умов для
спілкування та виконання практичних дій, визначення часу та форм проведення відпочинку
між уроками. Система моєї роботи сприяє появі учнівської активності, відповідальності,
допомагає оволодівати засобами сучасних технологій, заохочувати дітей до
самоосвіти, створювати ними власний процес пізнання. Я вдячна, що поруч зі мною були та є
справжні люди та професіонали, без любові яких ніякого професійного зростання
не вийшло б. Та й сам професіонал не має права бути безініціативним, корисливим,
егоїстичним, бездушним.
Список використаних джерел:
1.
Коменсьий Я. А. Великая дидактика. - Избр. пед. соч. М.:
Учпедгиз, 1955.
2.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори в
п’яти томах. Т. 3. Серце віддаю дітям. Народження громадянина. Листи до сина /
В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1977. – 670 с.
3.
Сухомлинський В. О. Вибрані твори в
п’яти томах. Т. 4. Павлиська середня школа. Розмова з молодим директором школи
/ В. О. Сухомлинський. – Київ : Радянська школа, 1977. – 640 с.
4.
Енциклопедичний словник крилатих слів та фраз: більше 4000
статей / Авт.-склад. В.
В. Сєров. — 2-ге вид. — М.: Локід-Прес, 2005. — 880 с.
5. Вісник Запорізького
національного університету №1(24), 2015,
с. 179.
6. Електронні ресурси: БЕРНАРД ШОУ. Геній з красномовним
прізвищем
